Знайомтеся з героями, що відновлюють електропостачання в Києві під зливою російських ракет

В’ячеслав Афанасенко працює в приватній енергетичній компанії ДТЕК. В ексклюзивному інтерв’ю «Kyiv Post», він описує роботу своєї бригади та розповідає про жахливі перші дні повномасштабного вторгнення росії.

До повномасштабного вторгнення росії в Україну, робота Афанасенко та його бригади електромонтерів з розкопування тротуарів в Києві задля відновлення електропостачання столиці часто викликала потік образ від розлючених мешканців.

«Люди зазвичай приходили та лаяли нас», розповідає він Kyiv Post. «Знову тут копаєте?! Чому не можна швидше?’, кричали вони».

Сьогодні реакція зовсім інша, а вдячні мешканці Києва визнають яку критично важливу, а іноді та небезпечну роботу виконують Афанасенко та його бригада, усуваючи пошкодження від російських ракетних атак, часто під час тих самих атак.

«Вчора жінка принесла нам чай та печиво», згадує Афанасенко. «Вона сказала: «Я дивилася як ви працюєте із вікна. На дворі так холодно, а ви годинами у дворі [працюєте] з важкими кабелями. Я вирішила принести вам трохи гарячого чаю».

«Я спитав чи впевнена вона і що зазвичай люди не дуже раді коли ми перекопуємо їхні двори, а вона відповіла: «Так, я впевнена і дякую вам за вашу роботу»».

День, не схожий на інші

Афанасенко був вдома рано вранці 24 лютого, неподалік міста Ірпінь. Лише через декілька днів воно буде під російською окупацією.

«Я стояв у себе на балконі та бачив вибухи всюди, це було страшно», каже він. «Мій керівник зателефонував і сказав, що мені потрібно приїхати на роботу, адже багато чого залежить від нас».

Попри наступ загарбницької армії, Афанасенко був змушений залишити сім’ю на весь день, щоб потрапити на роботу. Далі був нервовий день, і як тільки він закінчився, він помчав додому щоб упевнитися, що його діти в безпеці, наскільки це можливо.

«Я їхав додому, а навколо гуркотіли вибухи», каже він. «Вочевидь відбувався російський наступ».

«У нас на роботі є бомбосховище і я відвіз дітей туди. Ми були дуже напружені. Було мало інформації, нічого не було достеменно відомо».

Попри небезпеку, Афанасенко каже, що всі все одно з’явилися на роботу і багато хто з тих, що проживали біля критичних енергетичних об’єктів переїхав у бомбосховища поблизу.

«Вони спали у бомбосховищах разом зі своїми сім’ями, адже їх досвід міг знадобитися будь-якої миті», каже він.

Йти до бомбосховища не варіант

Після перших жахливих тижнів вторгнення, Київ отримав відпочинок коли російська армія була змушена відмовитися від своїх невдалих спроб захопити столицю через неймовірний супротив Збройних Сил України.

Поки бойові дії продовжували лютувати в інших частинах країни, Київ насолоджувався тим, що заднім числом можна назвати відносно тихим літом з лише кількома ракетними атаками.

Все змінилося 10 жовтня, коли росія почала тривалу і систематичну кампанію з бомбардування енергетичної інфраструктури України – тієї самої енергетичної інфраструктури, роботу якої доручено підтримувати Афанасенко.

Сирени повітряної тривоги, які здебільшого ігнорувалися влітку, тепер означають, що хвилі з аж до 120 ракет або дронів-камікадзе прямують до міст по всій Україні, із найбільшою часткою зазвичай збереженою для Києва.

Під час повітряної тривоги, у більшості людей є опція піти до бомбосховища чи, хоча б, залишатися вдома та дотримуватися рекомендації про щонайменше дві стіни між ними та потенційним місцем прильоту.

Для Афанасенко та його бригади, це не варіант. «У нас є конкретний протокол дій під час повітряної тривоги», каже він. «Зазвичай, ми повинні перебувати у 500 метрах від підстанцій, які є потенційними цілями російських атак».

Хоча так вони та знаходяться поза безпосереднім радіусом вибуху крилатої ракети, вочевидь це все одно надзвичайно небезпечна робота та Афанасенко декілька разів перебував у потенційній небезпеці.

Він згадує як лагодив лінії електропередач біля однієї з основних теплоелектростанцій Києва коли отримав терміновий виклик від свого начальства з вказівкою, що в їхньому напрямку прямувала ракета і що їм необхідно негайно тікати звідти. Так вони та зробили, саме вчасно, щоб побачити як вона пролітає повз них.

«Вона пролетіла так низько і, спочатку, ми подумали, що то був літак», каже він.

Робота, небезпечна для життя

Афанасенко – сімейна людина з п’ятьма дітьми: три хлопчики та дві дівчинки, молодшій дитині 12 років. Всі вони вимушені зранку казати батьку «до побачення», не знаючи, що трапиться протягом дня.

З лютого, три співробітники ДТЕК було вбито, 24 поранено.

«Звісно вони хвилюються. Вони моляться за мене», каже він.

Поєднання надзвичайно великого робочого навантаження, знаходження просто неба під час регулярних російських атак та п’ять постійно схвильованих дітей створює такий рівень стресу, повністю зрозуміти який не зможе ніхто поза зоною бойових дій, хоча Афанасенко каже, що він і його бригада «звикли до цього».

Більш того, вони знають, що їх робота є критично важливою.

«В Києві так багато людей залежать від нашої роботи», каже він. «Для них обстріли це вже неймовірний стрес, а якщо ще і світло зникне на довго, буде ще гірше. Тож треба працювати.»

«Коли містяни бачать, що ми працюємо і контролюємо ситуацію з електропостачанням в місті – це дає їм надію».

«Електроенергії – основа життя міста».

Джерело: Kyiv Post.